За мироточення приймаються різні, найчастіше природні процеси (виділення смол або шелаку, набухання та загнивання клею та деяких використовуваних у живописі органічних речовин, осадження конденсату або запотівання, сорбція різних речовин на ліпофільних поверхнях, утворення іржі).
Мироточіння – Явлення в християнстві, пов'язане з появою маслянистої вологи (так зване миро) на іконах та мощах святих. Явище є появу на іконі світлого маслянистого виду речовини, що випромінює пахощі.
Саме вони є духовним центром Червоного Кута. Щодо інших образів чітких правил немає, але православні часто об'єднують у центральній композиції три ікони: Христа, Пресвятої Богородиці та св. Миколи. Спаса традиційно розміщують у центрі, Богородицю – ліворуч, а Миколу Угодника – праворуч.
Плачуча ікона і святе джерело в селі Козачинське | ТІЦ Красноярського Краю
Розкриття характеру Тоді важливо, що плаче ікона. Бог, що стоїть за цим дивом, плаче. Його ставлення до світу принаймні частково сумно. Такою є картина Бога Ізраїлю, яка розкривається протягом Старого Завіту, в самому Ісусі та в історії церкви.
Плачучі статуї, а в православній традиції – ікони, що мироточать, – явище примітне. Для віруючих – це символ та ознака. Для людей науки – загадка, яку хочеться розгадати. Адже добре відомо, що ніщо не виникає звідки (і не зникає нікуди).
Найчастіше ікони плачуть тоді, коли в них із боку задньої стінки просвердлені канали. Цими каналами «сльозиі надходять із спеціальних (прихованих від стороннього погляду) судин до місця свого виходу «на світ божий».
Кікська ікона Божої Матері (Кіккотісса, Милостива, грец. Κυκκ(ι)ώτισσα, Παναγία τοῦ Κύκκου, Θεοτόκος ᾿Ελεούσα τοῦ Κύκκου Кіпрі.